Mgr Hlib Lonchyna
Владика Гліб Лончина Апостольський Адмінстратор єпархії св. Володимира Великого в Парижі для українців греко-католиків Франції, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу та Швейцарії

Владика Гліб Лончина народився 23 лютого 1954 року в містечку Стюбенвіл (штат Огайо, США) в українській родині. Його батько, Богдан Лончина, викладав в Українському католицькому університеті у Римі.

Середню освіту здобув у Детройті у початковій та середній парафіяльній школі Непорочного Зачаття, якою керували отці-василіяни та сестри-василіянки. Одночасно навчався у Школі українознавства та Українському музичному інституті. З дитинства Борис є членом «Пласту», зокрема куреня «Лісові Чорти».

Студіював філософію й богослов‘я в Урбаніанському університеті в Римі (1971-1979), захистив докторат з літургіки у Папському Орієнтальному Інституті в Римі (2001).

У 1975 році вступив у монастир Студитів у Ґроттаферрата, де зложив вічні обіти в 1976 році. 

Єрейські свячення прийняв з рук патріарха Йосифа Сліпого у 1977 році.

Постригся у ченці в монастирі Святого Теодора Студита в містечку Ґроттаферрата (Італія), у якому і прийняв вічні обіти 19 грудня 1976 року. Священиче рукоположення отримав від Патріарха Йосифа Сліпого 3 липня 1977 року в тому ж монастирі. Кілька років душпастирював у парафії Святого Миколая у м. Пассейку (штат Нью-Джерсі, США).

У 1979 році о. Гліб Лончина став членом Римського релігійного товариства українців-католиків «Свята Софія». Впродовж 1985–1990 років був префектом студентів у Колегії Святої Софії в Римі.

У 1994 році переїхав зі своєю монашою спільнотою в Україну. Був духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа. Викладав літургіку та біблійні науки.

У 1997–2001 роках служив крайовим капеланом спільноти «Віра і Світло» в Україні.

Душпастирював у церкві святого Миколая в Пассейку, Нью Джерзі (1983-85; 1990-92).

Архиєрейську хіротонію прийняв з рук Патріарха Любомира Гузаря (2002). Був апостольським візитатором для українців в Італії (2003-08), Іспанії (2004-2008) та Ірландії (2004-досі); куріяльнім єпископом (2006-2009). Від 2009 року служить у Великій Британії: спершу як апостольський адміністратор (2009-11), відтак екзарх (2011-13). 18 січня 2013 року Папа Бенедикт XVI підніс до гідності єпархії Апостольський екзархат для українців візантійського обряду, що проживають у Великій Британії, надаючи їй назву «Лондонська єпархія Пресвятої Родини». 

18 лютого 2019 року в Апостольській Столиці повідомили, що Святіший Отець Франциск поблагословив рекомендацію Синоду єпископів Української Греко-Католицької Церкви та призначив владику Бориса Ґудзяка, єпископа Паризької єпархії святого Володимира Великого (Éparchie Saint Volodymyr le Grand de Paris des Ukrainiens), митрополитом і архиєпископом Філадельфійської митрополії Української Греко-Католицької Церкви в Сполучених Штатах Америки. Апостольським Адміністратором Паризької єпархії призначено владику Гліба Лончину з єпархії Пресвятої Родини в Великобританії та Ірландії з осідком у Лондоні.

Біографії попередніх єпархів та ординаріїв

Герб єпархії

«Божественна благодать Пресвятої Тройці надихає синів і доньок Володимирового Хрещення з п’яти країн Паризької Єпархії відчалювати на глибінь, плисти разом з миром і радістю в судні Церкви, з вітрилами, наповненими Духом Святим, під знаком Хреста, в Христовому імені».

«Човен на повних вітрилах рухається вперед. В загальних візуальних обрисах легко впізнається тризуб, у крилах якого прочитуються вітрила. Центральна частина – щогла – вона ж – хрест, який має п’ять завершень, що символізують п’ять країн єпархії. Напис – Єпархія Святого Володимира Великого в Парижі навколо єпархіального знаку зроблений у вигляді писанки – одного з символів Святого Воскресіння», – так пояснює символіку знаку його автор Володимир Кауфман.

Хто знає паризьку геральдику, той легко впізнає асоціації. В гербі міста Парижа є човен, але він у профіль, ми бачимо його борт, але на нашому – це ніс човна, він динамічно рухається вперед. Париж поділений на 20 округів і кожен з них має свій герб. Символічно, що на гербі 6-го округу, у якому розташована наша катедра, є п’ятираменний хрест. І човен, і хрест означують центр єпархії, який є в місті Парижі, але хрест має також п’ять маленьких хрестиків, які символізують п’ять країн єпархії.

Човен разом з вітрилами разом творять тризуб, який є троїчним знаком, що представляє Бога в трьох особах. У Бозі є любов між Отцем, Сином у Святому Дусі, і ми як особи, створені на образ і подобу Божу, покликані черпати з любові, приймати її і наближатися до неї. До неї повертатися. У човні пливе Божий люд. Попереду бачимо три символічні постаті, які можуть символізувати Трійцю, або ж святого Володимира з синами Борисом і Глібом або ж усіх дітей Володимирового Хрещення.

Гаслом є євангельська цитата «Duc in altum!» «Відчали на глибінь!» (Лука 5,4)

Ми пливемо разом, наші вітрила натхненні Святим Духом.

Mgr Borys Gudziak

Владика Борис (Ґудзяк), Єпарх Паризький

Біографічні дані

Народився 24 листопада 1960 року в місті Сиракузи, штат Нью-Йорк, США, в родині українських емігрантів. Закінчив католицьку середню школу, Академію християнських братів, а також Школу українoзнавства ім. Лесі Українки. Активний член Пласту.

1978-1980 роки — навчався в Сиракузькому університеті, де повні студії закінчив за два роки. Отримав подвійний диплом бакалавра з біології та філософії.

1980-1983 роки — був семінаристом Львівської архиєпархії в Колегії Святої Софії в Римі, де формувався під опікою Патріарха Йосифа Сліпого. Навчався в Папському Урбанському університеті, де здобув бакалаврат з богослов’я (STB), одночасно будучи студентом Українського католицького університету в Римі.

1983-1992 роки — навчався в Гарвардському університеті в Кембріджі, США, де отримав докторат (Ph.D) у галузі слов’янської та візантійської культурно-церковної історії. Дисертація: «Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і ґенеза Берестейської унії». Протягом докторантури стажувався при візантинологічному центрі Думбартон Оукс у Вашинґтоні, в Австрії, Італії, Польщі та в Україні — при Інституті літератури АН УРСР і Київському державному університеті.

1994-1995 роки — навчався в Папському Орієнтальному Інституті в Римі на факультеті східних церковних наук, де отримав ліценціатз богослов’я. Тема ліценціату: «До питання аналізу неопатристичного синтезу Георгія Флоровського».

1990 — голова оргкомітету з’їзду «Українська молодь — Христові».

1992-2002 — директор-засновник Інституту історії Церкви в м. Львові.

1993-1995 роки — голова Комісії з відновлення Львівської Богословської Академії.

1995-2000 роки — віце-ректор Львівської Богословської Академії.

Дияконські свячення прийняв 14 серпня 1998 року (святитель — Владика Любомир Гузар). 26 листопада 1998 року прийняв таїнство Священства в соборі святого Юра у Львові (святитель — Владика Софрон Мудрий).

2000-2002 — ректор Львівської Богословської Академії.

З 2002 року — ректор Українського католицького університету у Львові, єдиного католицького університету на пострадянському просторі. В різний час був деканом як богословського, так і гуманітарного факультетів.

З 2008 року — голова Комісії у справах кадрового забезпечення Києво-Галицького Архиєпископства УГКЦ.

З 2009 року — член Надзірної ради Міжнародної асоціації католицьких університетів.

2010 року іменований Патріархом Любомиром митрофорним протоєреєм.

21 липня 2012 року, Святіший Отець Венедикт XVI призначив, благословивши вибір Синоду Єпископів УГКЦ, всесвітлішого отця Бориса Ґудзяка, надаючи йому титулярний осідок Каркабії, Апостольським екзархом для українців греко-католиків у Франції,  країнах Бенелюксу,  Швейцарії.

26 серпня  2012 року,  в архитедральному соборі Святого Юра у Львові відбулася архиєрейська хіротонія отця Бориса Ґудзяка, яку очолив Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ, а спів святителями сталиархиєпископ Ігор (Возьняк), митрополит Львівський та єпископ Гліб (Лончина), апостольський екзарх для українців-католиків у Великобританії.

2 грудня 2012 року   відбуласяінтонізація Апостольського Екзарха   в Соборі Паризької Богоматері. 

19 січня 2013 року, у Ватикані повідомлено про те, що Папа Венедикт XVI підніс до гідності єпархії дотеперішній Апостольський екзархат для українців візантійського обряду, що проживають у Франції, надаючи їй назву «Паризька єпархія Святого Володимира Великого для українців візантійського обряду», а першим Єпархом Святіший Отець призначив Владику Бориса (Ґудзяка), дотеперішнього Екзарха.  

Автор і редактор книг та статей на церковно-історичну, духовну, богословську тематику різними мовами, а також текстів про сучасне церковне життя, розвиток і реформу вищої освіти, духовність архітектури та з інших актуальних питань громадського, соціального, культурного й політичного життя.

Головні відзнаки та нагороди:

  • Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ (2005) і ІІ ступеня (2008)
  • Кавалер ордена Капітули «Ї» «За інтелектуальну відвагу» (2005)
  • Відзнака Фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів (2007)
  • Почесний громадянин міста Львова (2007)
  • Кавалер ордена Академічних пальм (нагорода Міністерства вищої освіти і науки Франції, 2008).

Владика Михаїл (Гринчишин), Апостольський Адміністратор для українців Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії

Народився 18 лютого 1929 р. у Б'юкенені, Канада.

28 липня 1946 р. склав монаші обіти в Чині Отців Редемптористів у Йорктоні.

Єрейські свяченя отримав із рук єпископа Максима Германюка 25 травня 1952 р. у Торонто. Душпастирював у Нью-Йорку, Вінніпезі та Саскатуні.

У 1955 р. захистив докторську працю у Папському Орієнтальному Інстититуті в Римі. Деякий час викладав у семінаріях Канади.

Із 1970 р. - постулятор у беатифікаційному процесі митрополита Андрея Шептицького.

Упродовж 1972 - 1981 рр. - протоігумен оо. Редемптористів Канади і США.

27 листопада 1982 р. призначений екзархом для українців Франції.

12 листопада 2012 року  владика Михайло (Гринчишин) відійшов до вічності